Спалений_рай
Спалений рай
Вже кілька років у наших кав’ярнях є кава з ферми Є Ґенет. Про неї я писав уже ось тут:
http://gastra.com.ua/ua/kofein/blog/dolgaya-doroga-do-raya/
Там описано трохи навколо-ефіопської дійсності, куди вплутано події і мого життя і не тільки мого, на момент кінця 2019 року.
Тільки почав це писати, як раптом у цьому місці десь недалеко вибухнула кацапська ракета і у мене (як і у всьому мільйонному Харкові) погасло світло. Пишу вже наступного дня, 15 січня 2023. Саме зараз у Дніпрі розбирають руїни того будинку, куди теж вчора влучила російська ракета, убивши десятки людей.
Скільки за цих три роки (а особливо за попередній, 2022) відбулось подій у нас – не мені вам розказувать. Але ото ж вчора присів я біля комп’ютера з чашкою кави Є Ґенет («Є Ґенет» дослівно означає «Райський»), щоб написати, що цієї райської кави лишилося не на довго. Що жахи відбуваються не тільки у нас. І що того райського місця, звідки приїхала до нас ця кава – більше нема. Його спалили.
Ця ферма в Ґуджі належала Цеґає Хаґосу, котрий (за етнічним походженням) є Тіґраєм. Ґуджі – це район, що знаходиться досить далеко від Тіґгаю і це земля народу Оромо. Ефіопія є федеративною державою, усі народи, які її населяють – формально мають рівні права і в принципі кожен громадянин може жити і працювати де завгодно. От Цеґає і працював собі в Ґуджі. Але два роки тому у Ефіопії почалися, м’яко кажучи, політичні проблеми. Про їх виникнення – писати довго і складно. Якщо коротко – то там є такий політичний рух, чи партія, яка зветься TPLF (Tigray People’s Liberation Front, тобто Фронт Визволення Народу Тіґраю). Ця партія існує з 1975, з того часу TPLF очолив і здійснив вигнання з Ефіопії комуністичного правління і до 2018 був правлячою партією в парламенті країни. Коли в 2018 фронт почав втрачати свої позиції в парламенті і в управлінні країною – його керівництво пішло в глуху опозицію до центрального уряду. І це врешті перейшло у війну між Тіґраєм (як регіоном федеральної країни, так і народом) з одного боку, та урядом Ефіопії і озброєними ополченнями з числа інших найбільших народів, таких як Амхара, Афар, Оромо з іншого боку. Це війна не на жарт. Ефіопія досить сильно озброєна країна. Навіть Україна збудувала там танкоремонтний завод, вартістю більше мільярда доларів, та продала туди кілька сотень танків. Ну і взагалі, війни йшли там останніми десятиліттями майже не припиняючись. Значна частина, якщо не більшість офіцерів у армії Ефіопії були Тіґраями. Так що, можна собі тільки уявити, який «дурдом» творився там в армії, коли їй наказали атакувати Тіґрай. Ну, це приблизно як було у нас в Криму, коли більшість українських військових не могли собі уявити, як це можна – стріляти в росіянина. Але зараз війна в Ефіопії йде уже два роки і число її жертв просто жахає. За словами моїх знайомих в Ефіопії, станом на січень 2023 з обох сторін загинуло вже до 1 мільйона людей, це включаючи цивільних. Західні дослідники на цей час називають загальну кількість загиблих близько 600 тисяч людей. Біля половини з них – жителі Тіґраю. До війни населення Тіґраю складало близько 4 млн 300 тис. Причому, люди гинуть не тільки від зброї, а в більшості від голоду і хвороб. Тобто, там іде тотальний терор. Як розповіли мені кілька моїх знайомих, Тіґрай заблоковано, туди нема постачання взагалі нічого. Там вже два роки нема електрики, нема зв’язку, ліків, нема підвозу продуктів, водопостачання тільки у каністрах, які треба самому звідкись (часто за багато кілометрів) принести. Вже два роки в Тіґрай не поставляється сіль, а це приводить до серйозних проблем зі здоров’ям. Гроші втратили свій сенс, їх там просто не існує. Люди масово вмирають з голоду. Як мені розповідали, у голодному відчаї люди їдять суп із землі – це зварений у воді лісовий ґрунт, де є якісь корінці, та ще якісь поживні речовини. Зараз деякі міжнародні благодійні організації ніби то налагодили якесь постачання продуктів до Тіґраю та сусідніх зон війни, але поки що це крапля в морі.
У інших місцях Ефіопії, поза Тіґраєм - представники цього народу часто стають жертвами нападів, терору, або цькування і зневаги. У деяких регіонах, де Тіґраї проживають у помітних кількостях – уряд створив для них табори, де вони живуть під охороною. Умови в цих таборах звичайно ж далекі від того, що може подобатись. Але там люди хоч лишаються живі. Ті ж Тіґраї, що живуть окремо, або у змішаних шлюбах – часто стають жертвами терору або просто поганого відношення і вимушені приховувати свої імена, та якомога менше з’являтися на людях.
І от в таких умовах у Ґуджі жив такий собі Тіґрай, 65 років, 15 з яких був біженцем - Цеґає Хагос, та ще і мав славу багатої і успішної людини, адже збудував кілька широко відомих кавових млинів – Є Ґенет, Сасаба, Кутема. Зараз ці млини спалено, як знищено і все майно, що там було. На днях знов прийшла сумна новина – біля його млина в Ґуджі терористи вбили десятьох людей. Сам Цеґає живий і намагається продовжувати працювати з кавою у Їргачефі, бо треба ж якось далі жить.
Адже життя надто коротке, щоб пити погану каву. І щоб їсти суп із землі…
